На брамах моЇх - столітні замкИ,
Що стримують шал прадавніх віків.
Про дивне "не можна" сняться думки,
Як квіти яскраві Купальських вінків.
На брамах моЇх - печаті сумлінь,
Що стримують крик із душі.
І п"ю по ковтку вину поколінь,
Розчиняючи вірність в ковші.
На брамах моЇх - непідйомні мости,
Що часом, крокують назустріч за нас...
Бажання у всіх - якось час провестИ,
Та нікому, чомусь, не дано - провЕсти цей Час...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186038
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.04.2010
автор: LaLoba