TF2 Життя клоуна…

Життя  Клоуна  
Чоловік  з  червоним  дипломом  шукав  роботу  в  наш  час  і  як  звісно  «глухо».  Здалося,  що  ось  розбиті  всі  надії  і  вирішив  попрацювати  клоуном…На  перший  погляд  це  смішно,якби  не  наступне:  
Якось  перед  черговим  виходом,  йому  повідомили,  що  загинула  його  мати.  Колега  по  роботі  сказав  йому:  «Тобі  напевне  важко  –  я  піду  замість  тебе..?»  Клоун  пішов  смішити  дітей  наче  нічого  не  змінилося,  здавалося,  все  було  чудово.  Вкінці  вийшов  до  товариша  і  мовив:  «Чесно,мені  жити  не  хочеться,  але  ось  ці  діти  ..Їм  ніхто  не  винен,  що  у  мене  трапилася  біда.  Це  і  є  моя  сутність-дарувати  радість  іншим»(і  далі  подув  у  трубку).  Так  і  у  нашому  житті:  
«Не  судіть  книжку  по  обкладинці.  Ми  щасливі,  коли  бажання  не  понад  нами!»  
На  світі  є  тільки  одна  єдина  проблема  –  як  знову  дати  людству  якусь  духовну  поживу,  викликати  неспокій  духа.  Треба,  щоб  вони  були  зрошені  з  висоти.  Слухайте:  неможливо  далі  жити,  думаючи  про  холодильники,  політику,  баланси  і  кросворди.  
Так  неможливо  йти  далі  –  потрібно  насолоджуватися  моментами.  Не  часто  ми  осягаємо  сутність  ближнього  чи  розуміємо,  яке  місце  люди  займають  у  нашому  житті,  поки  не  знехтуємо  найдорожчими.  
Саме  з  першого  курсу  поринула  у  власний  світ:  «Ми  втрачаємо  тих,  кого  любимо,як  по-іншому  зрозуміти  наскільки  дорогі  нам!»  Виявляється  середньостатистичний  студент  в  тиждень  використовує  близько  тисячі  слово  «люблю»,  майже  2  сотні  слова  «скучаю»,  практично  кількох  десятків  слова  «хочу»,  ще  менше  слова  «боюся»  і  всього  одиниці  слова  «можу».  Це  свідчить,  що  потрібно  не  шукати  себе,  а  саме  ПОВЕРТАТИСЬ  ДО  СЕБЕ!  
Не  знаємо,  що  буде  завтра,  
Не  думаємо  про  це.  
Ми  не  цінимо  те,  що  варта  
Виправдовуючись  -  все  мине…  
Найгірше,  коли  сидиш  серед  гіпсових  манекенів  і  розумієш,  що  вони  тобі  рідніші  людей,  що  поруч.  Замикаємося  у  власних  фортецях  лише  тому,  що  боїмося  зіграти  за  чужими  правилами…Невже  правда  вийшла  з  моди  ?  Я  так  довго  шукала  істину,  що  врешті-решт  забула  її  на  смак.  
Я  впевнена:  «Немає  недосяжний  цілей  є  високий  коефіцієнт  лінощів,  не  достаток  кмітливості,  запас  відмовок  і  недостатня  кількість  спроб!»

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185885
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.04.2010
автор: VEDETTA