О ревність – поводир сліпий,
Який доводить до розпуки душу,
Отруту сипле у життя напій,
Що, через силу, випити я мушу.
О ревність, не простий тягар,
Що гірше жаби давить – тисне груди,
В сердечну рану добавляє жар,
Не знає меж, не думає, що буде.
О ревність. В розумі мутнім
Снуються фантастичні варіанти,
Затьмарений, у наркотичнім сні
Він злу віддав усі свої таланти.
О ревність. Мозку землетрус
Руйнує долі, валить, кришить, ломить.
Фундамент впав, нема сімейних уз,
Був дім – і вже немає дому.
О ревність, нескінченна ти,
Бо завжди прикриваєшся любов’ю.
Немає ради, ліків не знайти…
…Та й жити не зумію я з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185511
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.04.2010
автор: технік