Люди під чорними парасольками,
Ховаючи лиця своїх мрій-наркоманів,
Ріжуть свою підсвідомість дольками,
Топлячи майбутнє на дні пустих стаканів,
Де мої сни раста ,вплітаючи квіти у дреди,
Скурюють мого "я" неіснуючі портрети.
Повертають душевну незайманість кеди.
Вдихаю життя своєї останньої сигарети.
Скурює буденність мій растаман-силует.
Танцюють для нього під реггі брудні повії.
Небо,залатане фільтрами від сигарет,
Випало попелом на обпалені вії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185063
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.04.2010
автор: Fobia