Між вечорами з зорями
Й світанками прозорими
Життя бурхливо шелестить літа.
Між зустрічами щирими
Й прощаннями тужливими
Мого буття являється мета.
Ця мить, весною вквітчана
Й морозами пригнічена,
У моїм серці ніжно трепетить.
І зветься вона долею
Між тундрою суворою
І буйним цвітом спраглих верховіть.
Отак живу я мукою
Любовю і розлукою
Ділю життя й літа свої навпіл.
Сплю вічним хвилюванням я
Між зустріччю й прощаннями
І просипаюсь від початих діл.
А доля не міняється,
Лиш приторно всміхається
Й кида у нових сподівань політ.
Міняю літа з зимами
І мрію, що щасливими
Будуть майбутні весни моїх літ.
травень 1991р.
п.Ямбург. Тюмень. Росія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184636
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2010
автор: Борода