Ти не жартуй над людьми, синку,
Правдивим будь, не насміхайсь!
А за хороший гідний вчинок
Тобі стократ колись воздасться!
Бо через добре людське слово
На землі побільшиться добра!
З гнилого лиш зросте полова,
В одній душі війне зима…
Сміятись може кожен дурень
З чужого горя, гарячих сліз…
Ти ж краще сто разів подумай,
А вже один тоді відріж!
І як колись побачиш раптом
Незваний біль в людських очах,
То підійди, зігрій хоч словом,
Й розтане лід у тих серцях!
Хіба вартує дико жити,
Не знаючи й честі, й чеснот?
За кривду кривдою плативши,
Навік в серцях вбивать добро?!
І хоч як важко тобі буде
На вірнім вст́ояти шляху.
Не піддайся сумнівам, не думай,
Що дорогу вибрав ти не ту!
Ніхто не зна, що нас чекає,
Як розпорядиться далі Бог.
Може, й тобі поміч вготує…
Запам’ятай мамин урок!
19. 02. 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184470
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2010
автор: dzvinka