Не люблю
Я не люблю слабких і недолугих,
Тих, що розвозять сльози по щоках,
Що завжди плачуть, ниють і волають,
В лещатах долі стогнуть повсякчас,
Бридких в своїй чорнезній безнадії,
Огидних у шмаркатому зневір’ї,
Що раз об твердий камінець спіткнувшись,
Жариною життя обпікшись трішки,
Упавши від пориву вітерця −
Не у спромозі знову підвестись,
Не в змозі витерти солоний піт з чола,
Та стиснуть зуби, закусить губу,
Зібравши силу й волю, йти вперед.
Не шкодувать їх треба, а ганьбить,
Висміювать, та лише не жаліть,
Бо лиш пройшовши всі страхіття лісу
Материм вовком стане цуценя,
І виживши у пеклі й тьмі савани,
Могутнім левом стане кошеня,
І лиш, коли породище безформне
Пройде крізь преси, молоти й вогонь,
Крізь гарт горнила і ковадла
Тоді булатом зробиться крицéвим,
Гнучким і твердим, гострим і блискучим,
Ввібравши в себе силу всіх стихій,
І все тоді підвладне силі криці −
І ті стихії їй впадуть до ніг.
Не буду шмарклі я нікому витирати
І руки з ями я нікому не подам,
А в руки ті, простягнуті до мене,
Вкладу кайло, сокиру та меча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184467
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2010
автор: Гнат Голка