Йосип БРОДСЬКИЙ
РІЗДВЯНИЙ РОМАНС
Євгену Рейну, з любов’ю
Пливе у смутку невловимім
серед цегляного надсаду
нічний кораблик невгасимий
із Олександрівського саду,
нічний кораблик нелюдимий,
що на троянду жовту схожий,
над головою всіх любимих,
край ніг прохожих.
Пливе у смутку невловимім
бджолиний хор п’яниць, богемців,
в нічній столиці фотознімок
зробив печально іноземець,
і виїжджає на Ординку
таксі із вершниками злими
і з мертв’яками всі будинки
стоять в обіймах.
Пливе у смутку невловимім
співець печальний по столиці,
стоїть побіля магазину
двірник печальний круглолиций,
спішить по вулиці магічній
коханець давній і красивий,
подружній потяг опівнічний
пливе у смутку невловимім.
Пливе в імлі замоскворецькій
плавець в нещасті випадковий,
блукає вимова єврейська
на жовтих сходах затінкових,
і від кохань до новосілля
під рік Новий і під неділю
пливе розписана красуня,
не пояснивши свого суму.
Пливе в очах холодний вечір,
дрижать сніжинки на вагоні,
морозний вітер, вітер втечі
червоні стягує долоні,
і ллється мед вогнів чернечих,
і пахне солодко халвою,
нічний пиріг несе святвечір
над головою.
Твій рік Новий по темно-синій
міського моря хвилі повній
пливе у смутку невловимім,
немов життя почнеться знову,
неначе будуть світло, слава,
і вдалий день, і вдосталь хліба,
немов життя гойднеться вправо,
гойднувшись вліво.
1961, грудень, 28-е
Переклад з російської aleksgun
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184323
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.04.2010
автор: aleksgun