Ніч просякла гуашшю чорною,
необачно розлитою якимсь художником,
Трохи п"яним із відмороженми пальцями,-
Весь день малював на вулиці,
Аж поки не сотворив ніч.
І він подумав: навіщо пензлі,
А ще полотно, мольберт, талант?
Якщо я - геній і ,може, бог.
Коли вже ніч йому набридла,
І він належав на горищі боки ,
Ковтнув вина і подивився униз,-
Ніч, пітьма.
Спало на думку ранок створити,
І полилася фарба рожева з вікна.
Вона із чорною раптом змішалась,
Ранок не стався, замало фарби,
Чорної більше у пляшці було,
І бурий вечір осінній раптом
На місто накинув м"який гобелен.
Художник все лив і лив свої фарби,
Місто міняло свої декорації,
Місто чекало зливи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184288
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.04.2010
автор: Лана Сянська