На сходах камінних помирала Осінь,
До храму лишився лиш крок, може два,
Спішила туди, ішла сповідатись,
Мабуть, не судилось, таки не дійшла.
Душа покидала тіло прекрасне,
І ангели несли її в інший світ,
А місто не знало...Покривало атлАсне
Білим стелило Зимі прихід.
Другого дня про Осінь забули,
Панахиди не було, тризни також,
Лиш смуток інеєм падав на груди
Левам гранітним, що не спали чогось.
Бубнявіють думки і вкриваються снігом,
Вальсує Зима, як і колись,
А Осінь? В раю вона зараз із Літом,
Ось, небо синню ясніє,- дивись.
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184287
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.04.2010
автор: Лана Сянська