Не плач, калино

             [b]НЕ  ПЛАЧ,  КАЛИНО[/b]

Не  плач,  калино,
Скільки  в  нас  тих  сльо́зок
Їх  не  розгу́блюй  з  суму  чи  нудьги.
Настане  час,  коли  засне  мій  мозок,
Й  душа  благатиме  у  Го́спода  дощів.

Дощі  то  сльози  тих,  що  розлучились,
Я  б  ними  з  неба  обіймав  тебе.
Бо  як  ще  я  розче́шу  коси  милі,
Як  обцілую  ли́чко  чарівне́,

Як  ласкою  своєю  зможу  вкрити
Тебе  усю,  із  ніг  до  голови,
І  зрозумію,  що  не  вмів  любити
І  цінувати  спільні  вечори.

Хай  стрінуться  у  краплях  наші  очі,
Коли  відчути  ласки  не  дано́,
А  нині  бачити  їх  радісними  хочу,
Від  тего,  що  в  любові  живемо.

                         [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                 [i]9  жовтня  1990  р.[/i]



Гай-Нижник  П.  Згадуй  мене...  Лірика  кохання.  -  К.,  2006.  -  С.26.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184196
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2010
автор: Гай-Нижник Павло