Дума про море
На морі шквал і шторм і рев звіриний,
На морі буря – битва всіх стихій.
Неначе вітер небо в море кинув
І тут же вгору з хвилею злетів,
Щоби достать до хмар свинцевих
І знову впасти вниз
Стрілою блискавки сліпуче-голубої
І збурить вал горою до небес.
Не розібрать: де вись, а де вода.
Вони злились немовби в боротьбі,
Вони киплять, бурлять і все нові вали
Народжують немов дітей,
Що виростають і мужніють на очах,
Та набирають сили, злості і шаленства,
Щоб вдарить в берег дикий і пустельний,
Як молотом стотонним і безжальним
Та розтрощить, розбити скелі тверді
Чи впасти бризками в знемозі їм до ніг.
І падали суворі скелі у безодню
Під ударами невпинними й страшними хвиль
І било бурунами та прибоєм їх об берег,
Розносячи по гладі вод і суш.
А інші все стояли, як фортеці
Грудьми стрічаючи усе нові вали,
Рвучи їх в клоччя, шмаття й піну
І падали ті бризками в знемозі їм до ніг –
Стійким та мужнім цим твердиням.
А завтра буде штиль і море вгомониться,
З-за хмари вийде сонце у небі голубім
І випестить-зігріє ті скелі, що вціліли
І свіжий бриз в їх честь заграє марш тріýмфу,
А море дзеркалом сріблястим розіллється,
Ховаючи уламки скель, що впали
І тужно реквієм прибій їм заспіває.
Та це лише привал, та це лише омана,
Бо післязавтра знов стихія здичавіє
Та знову вдарить в берег дикий і пустельний,
Як молотом стотонним і безжальним,
Щоб розтрощить, розбити скелі тверді
Чи впасти бризками в знемозі їм до ніг.
І так було завжди: так є, так буде вічно,
Бо так задумано, окреслено всім нам:
Стоять у світі цім, мов тверді прибережні
Перед розгулом битви всіх стихій,
Грудьми стрічаючи вали і хвилі дикі,
Що бурею життя, народжуються завжди
Та завжди молотом стотонним і безжальним
У скелі наших б’ють сердець і душ,
Щоб розтрощить, розбити скелі тверді
Чи впасти бризками в знемозі їм до ніг,
Об камінь духу й волі вщент розбившись.
Це предковічно, мудро й справедливо,
І має бути так із дня у день,
…Та тільки реквієм прибій чомусь співає
Усе частіше і частіш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184185
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.04.2010
автор: Гнат Голка