Осінь квапилась: з пензлем й палітрою
Вранці в місто тихенько ввійшла.
Барви сонячні, теплі враз витерла,
Малювати своє почала.
Ніжно листя і ківтів торкалася,
Залишаючи всюди сліди.
Листопадом раптовим вірвалася
В перестиглі серпневі сади.
Чарувала і звабно всміхалася,
Розстеляла густу шаль-туман.
І сама собі все дивувалася,
Чарівний дарувала обман.
Літо з розпачу тихо розплакалась —
Час так швидко майнув, пролетів.
«Ніби все як потрібно і трапилось», —
Вітер сумно йому шепотів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184131
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.04.2010
автор: Радченко