Залізний вік
Мене жахлива душить ностальгія
За славою минулої доби,
Коли Любов і Віра, і Надія
В серцях палали сяєвом Месії
І торували шлях до боротьби.
Прийшли на зміну воям світоборства
Раби ілюзій, збочень і облуд,
З печатями морального потворства,
Сліпі та сонні у своїм зашорстві,
Проміння Правди винесли на суд.
Священним оголошено мерзенне,
Розпусту-гріх вознесено на стяг,
Потуга там, де є лиш марне-бренне,
І замість вічного окреслено буденне,
І честь та гідність втоптано у прах.
Панують лицеміри й ледацюги,
Возвівши в догму кредо лихваря ,
Справляють шабаш мракобіси і злодюги ,
І тоне істина в драговині наруги ,
І чорна б’є Апокаліпсису зоря.
Залізний вік – ти зла зерно посіяв.
Святе та чисте в мороці й тіні.
Та є ще дух шляхетний – пломеніє,
А значить: є і Віра і Надія
Допоки лицар честі на коні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183931
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.04.2010
автор: Гнат Голка