А час іде... нестримно, невблаганно,
Стікає, мов між пальцями пісок.
Весь час шукаєш істину старанно,
Та розділяє тебе з нею один крок.
Згаси своє багаття егоїзму!
Залиш його в минулому, облиш!
Бо лиш піднявши крила альтруїзму,
До сонця істини напевно долетиш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183899
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.04.2010
автор: Театралка