Арлекін
Як цікаво бути Арлекіном,
Як приємно блазнем в світі жить,
Гострим жартом і веселим кпином,
Всіх навколо тішить і смішить.
Як це добре – мішуру надіти
І дзвіночком дико калатать:
Що завгодно можна говорити,
Що завгодно можна осміять.
Поганьбити і поплюндрувати
Те, що найпрекрасніше для всіх.
Посміятись і пореготати,
Все для них святе піднять на сміх.
Марні та смішні їх поривання,
Постулати, по яких живуть:
Все це варте лише глузування,
Та вони не бачать іншу путь.
Всі вони серйозні, і розумні,
Знають добре, як потрібно жить,
Лише блазні, дурні неосудні,
Це ніяк не можуть зрозуміть.
Дійсно: він не може зрозуміти
Тих, хто в бруді світу скляк і стих,
І тому, найкраще їх смішити,
Щоб не буть ніколи серед них.
Важить він в цім світі небагато.
Це тому, що не для світу він.
Серед здатних тільки плазувати
Крила має, мабуть, він один.
Той, хто чує грубо посміється:
“Не зважайте, це – лиш арлекін”.
Той, хто бачить, встане і нагнеться:
“Поклоніться – бо блаженний він”.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183712
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.04.2010
автор: Гнат Голка