* * *
Художники печаляться ночами:
Яких ще барв у звичності нема?
Вони собі за пращурів прощають,
Та хто із них закляття позніма?
Ятрити закоцюблими руками
То янголів, то бісів, то світи…
А потім за мольбертами втікати
В запасники глухої німоти.
О як же будуть краяти сюжети
З життя картин, і мертвих, і живих!
І може, ще спитає хтось: невже ти
Себе не міг відмазати на них?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183535
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.04.2010
автор: aleksgun