...Як боляче народжується вірш!
Шматочками у Бога видираю
Дрібні уламки втраченого раю,
Слізьми набуті, продані за гріш,
Такі прості римовані слова.
Хіба вони мої даремні діти?
Чи не вони примусили боліти
Моє серденько в бурі хвилювань?
Я знов над білим аркушем застиг.
Мені на мить у відчаї здалося,
Що аркуш - ніби поле без колосся,
Безплідне поле у полоні криг...
Нехай хвилює душу буревій!
Не хочу залишатись мертвим полем!
І коли серце сповнюється болем,
Одне втішає - я іще живий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183493
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.04.2010
автор: Вітролов