І дивно-багаті,
емоційно-величні
місця
Минуло-Майбутньої Сили.
Що тепер?
Старі рови
без води,
наповнені
ЧУрами Предків,
які споглядають
на світ
З віків, що пройшли,
під кутом майбуття.
І кожен узір
на сих образАх
укладений силою
Любові та Віри
людськими руками
через Творця.
Чути теплО
від Прадавніх,
коли даєш собі
Дозвіл
Почути
пУчками пальців
Життя.
А кожен розкол,
кожна тріщинка,
кожна давнинка
чи тінь неповаги
Сповнена
незвичним для нас
Прийняттям.
На диво,
Вони всі усміхнені!
Просто
вбирають у себе
останні дрібки секунд
Чекання
Свого Часу.
Своєчасність... -
Любов,
Та ніяк не страждання!
Швидше знак
для тих,
Хто в змозі розплющити очі
І...
Здивуватись
Життю!!!
Чи Приймеш?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183375
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.04.2010
автор: LaLoba