...А далі віск - символ вічності...
Анастасія Угрин
Милуватись холодною брилою -
Не покликання, а ремесло.
Я не буду тесати, я виліплю -
Віск уміє тримати тепло.
Те, що сталося, зветься "фантастика",
Мимоволі сповільниться крок:
Не глядач, не статист, а учасник я
В пантонімі великих ляльок.
Не впадатиму, звісно, у крайнощі
І не сплутаю з гумою віск.
(Іро, високо там не чекай дощів,
Щоб спуститись веселкою вниз)
Але врешті вистава закінчиться,
Знов на місце своє стане мур.
І лишити захочеться дівчинці
Мій музей восковічних фігур.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183294
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.04.2010
автор: Kohanova