Межі розмиті дощами із попелу снів,
Зникають границі,
Ми більше не скажем ніяких слів,
Замасковані наші лиця.
Надіятись можна лише на четвер
Опісля дощу,
Все провернеться в наше тепер,
Але я не прощу.
Гримай дверима, на телефоні не висни,
Валізу спакуй,
Задихнешся надлишком вільного кисню,
Не альпініст ти, остання гора Пікуй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182915
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.04.2010
автор: Лана Сянська