Так просто ще ніколи не було
Я йшла, - ти закохався
Так легко не буває, здається, що
Сам Амур за наші серця взявся.
Цей погляд, ці мурашки,
Туман солодкий в голові…
Життя таке прекрасне,
Адже ти існуєш у мені!
Ми йдемо в парку Лесі
Самі, одні, кохання путь освящає
І тільки місяць блідолиций
На очі тіні наганяє.
Усе це бачила, як власні руки
Вдихала кожен запах твій…
Відкрила очі… Наївні?!
Це був лише сон мій.
В житті кохання не просте,
Воно існує якось тут…
Не розумію я: чому всі на землі
Лише його і ждуть.
Воно ж до всіх прийде,
Як смерть навіки душу забере,
Заставить тіло мучитись,
А серце зробить кам’яне.
Ви хочете, то чекайте,
А я краще посплю
Ще одне,
Ці рядки, вже не вірш..
28.10.08
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182805
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.04.2010
автор: Іма