Маленький чоловік, його звали Анрі,
Його Бог обділив красою,
Але наділив великою силою,
Йому дісталося звання - МИТЕЦЬ,
Маленький Анрі, став великим Тулузом Лотреком.
Він бачив те, чого не помічали інші.
Богемне "дно" Парижу, мутне як Сена.
Холодні лінії ламкі, яскраві плями,
Зелений відчай в очах куртизанок,
Танці нічних метеликів з обсмиканими крильцями,
В Мулен Руж, у світлі червоних ліхтарів
Згорало руде волосся танцівниць,
Вони ставали сивими хворимим жебрачками,
Тулились до холодних стін Величного Собору,
Простягали кістляву руку.
А в Соборі дзвонили дзвони,
Та вони їх не чули,
В їх вухах все ще звучав канкан.
Великий маленький Анрі малював смуток Монмартру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182713
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.04.2010
автор: Лана Сянська