Наша зграя білих птахів
Собі хат набудувала
Стала жити в міцній клітці
А еліта – в золотій.
Диво-хата, диво-клітка!
Як спокійно в тобі жити,
Страшно як переступити
Зрозумілий простір твій.
Знати б – чи не розірветься
Серце, що несе по жилах
Кров заклітчаного птаха
Якщо крила вріжуть вись?
А якщо не розірветься –
Зможеш витрусити хмари,
Що застрягли поміж пір’я,
Щоб зажити як колись?
Лем навік мя приручила
Та рука, що мя звільнила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182601
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.04.2010
автор: chorna_juravka