В долонях розливається весна
Вимолена весна ночує на порозі.
Перехворіла молодість красн́а
Переросте у зрілість і невдовзі
Цинічність переможе
і переживе.
Так хочеться залишити ненависть
В недопалках тоненьких сигарет.
Та все вона не лишить мою наглість.
Не пропускає гордість через турнікет.
Отак на кухні перед підвіконням
Сповідуюсь холодному вікну.
Розплескується час в моїх долонях.
Життя я спалюю, а не «життя живу».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182338
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2010
автор: Рубиновый Вторник