Не даруй мені квіти волошки,
На них роса вранці сльозить.
В цих пелюстках є неба трошки
А з неба коханням світить.
Не даруй мені білі ромашки,
З ними час дуже швидко летить
Пригорни і візьми мене за руки
Нехай волосся вітер пестить.
Не даруй мені троянди квіти,
Краще посмішку свою даруй.
Квіти нашого кохання діти,
Хай ростуть вони, красу не псуй.
Не неси мені каву у ліжко,
Краще ти зімною ще поспи.
Рано прокинутись дуже важко
Горлиці, що втікає в степи...
Не даруй мені срібні сережки
І золота також не даруй
Бо забудеш до мене ті стежки
Де ввечері просила - цілуй...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182203
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2010
автор: ClickVova