ДИМ, ЩО ПАХНЕ ЖАСМИНОМ

Обриваються  спогади,  як  чорні  дроти  вітром  п"яним,
Догорає  кохання,  як  падаючий  протуберанець,
Обгортає  самотність  душу,  а  може,  ранок  туманом,
І  тепер  ти  вже  вільний,  мій  колишній  обранець,  чи  бранець.

Накриваю  дзеркала  своєю  шовковою  шаллю,
Я  зашторюю  вікна,  я  до  ранку  зчезнути  встигну,
І  в  ватрані  палю  недописані  вірші,  а  дим  вуаллю,
Закриває  обличчя  моє,  безмімічно  застигле.

А  на  ранок  мене  знАйдуть  під  руїнами  свіжими,
Скажуть:  "Мабуть  жертва  дивних  стихійних  лих,"
Тільки  дим  ще  стоятиме  і  пахнути  буде  жасмином
Від  згорілих  надій  і  від  спогадів  наших  сумних.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182195
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.04.2010
автор: Лана Сянська