Знищила імперія зла в Сибіру, на лісоповалах, на рудниках,
Нащадків козаків, підірвала той, вільний, свобідний дух їх,
Що, колись весь світ, силою своєю незбагненною полонив,
Возвеличив Українську державу серед інших земних країн.
Розвіяна вся велич народу, прахом у степу по землі ,
Пішла вона у світ за очі, у гірке свавільне небуття,
Забуто все українським народом і стерто з його пам`яті,
Залишено у спадок йому, одне поганське сміття.
Та ще, десь там, в сирій землі лежить, мудрості зерно,
Що віками стигне, силою набухає і часу чекає свого давно,
Щоб прорости і потягти за собою, зерна слабкі, сліпі, і духом нищі,
До світла, до тепла, до волі, до любові, до кращої долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182030
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 06.04.2010
автор: Макієвська Наталія Є.