Здавалось, таке минає. Розсмоктується ніби пухлина. Зникає тахікардія, і мінус одна людина… в твоєму житті. Здавалось, воно не вічне. Крихке, ілюзорне, тощо. І мабуть у цей день дощ, а… комусь доведеться піти.
Але плетиво наших пальців міцніше, мабуть, за кальцій. Тепло від твоєї ковдри розтопить зимовий сніг. І може це навіть добре… І може, що якось вранці промовиш ти дуже тихо: «Нікуди піти не зміг».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181716
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.04.2010
автор: торкаючись неба вустами