Гортаючи історію міста.
Широко розкинув над Десною вулиці-крила стародавній Остер. Поволі зникають древні кургани і городища, зрівнюються глибокі рови та високі вали міста,яке уславило себе протягом тисячоліття.
Після татаро-монгольської навали 1239 року місто невдовзі відродилося з руїн. Час той був тяжким для Русі. Цим скористалися литовські феодали, захопивши наші землі. В кінці XІV ст. князем Вітовтом було утворено Остерський повіт в межах колишнього давньоруського удільного князівства, який розкинувся по берегам річок Десни, Остра та Трубежа. З Остерських князів того часу відомі Дмитро Секіра та Марія Трабська.
У 1538 році повністю відбудовується старий замок на місці Остерського Городця, відновлюються всі три лінії його укріплень. З прийняттям Люблінської унії (1569 р.) територія навколо Остра підпала під владу Польщі. Місто стало центром єзуїтського ордену, почали будуватися костьоли і монастирі. До речі, на місці одного з них, частково й на старих фундаментах, було побудовано тюремний замок, головна будівля якого збереглася до нині біля ринку «Кооператор». Засилля єзуїтів, природно, викликало невдоволення традиційно православного населення. І коли підняв повстання гетьман Криштоф Косинський, остряни стали на його бік. Але польським військам вдалося придушити повстання. Віленський воєвода Альбрехт Гаштольд, при відбудові старого замку, не врахував, що Десна вже значно відступила від міста і замок, який знаходився на переправі через річку та з 1500 року був форпостом на кордоні з Московією, не міг в повній мірі контролювати ці важливі об’єкти.
Тому в 1571 році вирішено було будувати новий замок, що і було зроблено на місці теперішньої садиби загальноосвітньої школи І-ІІІст. №2 ім. Ю.Збанацького.
В ці часи через місто проходять важливі торгові шляхи з півдня на північ, аж до Москви. Остер набуває статусу одного з найбагатших староств Придніпров’я. Старости були великими землевласниками та нещадно експлуатували трудящі верстви населення.
І весь час між Польщею і Московією точилася вперта боротьба за наше місто. Важливий центр торгівлі і ремесел краю у 1627 році одержує право вільної торгівлі і ярмарок - Мале магдебурзьке право.
Замок, або «мале місто», де розміщувалися старостинський палац з управою та військовий гарнізон, від «великого міста» відокремлював широкий рів та вал з частоколом. На території «великого міста», що розкинулось між теперішньою пристанню, складами хлібоприймального підприємства і нинішньою вулицею В.Зайцева, знаходились міські храми, важлива торгівельна площа, магістрат. Місто було обнесене валом та дубовою стіною (замок-подвійною). В ній було декілька воріт.
В 1649 році Остер стає центром козачого полку, першим полковником був Тиміш Носач, полк згодом було розділено між Київським та Переяславським (Остерська сотня увійшла до останнього). Але так було недовго - Остер входить до Київського полку і до 1668 року є його центром. Після військових дій у місті між московським гарнізоном замку під командуванням воєводи Дмитра Рогозіна та козаками під орудою полковника київського Василя Дворецького, місто було спалене майже вщент. Управління полку тимчасово перенесене до містечка Козелець, але там і залишилось до ліквідації Козаччини Катериною II. Декілька разів в середині XVII ст. Польщею організовувались походи на Остер з метою його повернення. І ось восени 1662 року війська короля Яна Казіміра II майже без бою оволоділи містом. Московський гарнізон втік в ночі і городяни здали місто. Королеві дуже сподобався Остер і він вирішив залишитись тут зимувати. Спеціально, для цього було побудовано великий дім, а полки війська були розміщенні у найближчих містечках. В цей час Ян Казімір надав місту повне Магдебурзьке право, яке в подальшому укріпило його становище, як ремісничо-торгівельного центру. Тепер ним стали правити не полковники та гетьмани, а виборний магістрат, що затверджувався королем, а пізніше - царем.
Магдебурзьке право не полегшало становища пересічних громадян, хоча і сприяло пожвавленню господарського і культурного життя, розвитку торгівлі і ремесел. В XVII ст. в Острі прокладаються дерев’яні настіли для пішоходів на вулицях, каналізація з дерев’яних труб, по яких вода стікала з високих частин міста на нижчі (такі труби було знайдено при будівництві будинку теперішньої міської ради в 1957 році). Було декілька православних церков: Воскресенська, Миколая Чудотворця, Петра і Павла, Успіння Присвятої Богородиці, Воздвиженська, Іванівська.
У 1666 році Остер має 19 водяних млинів (для порівняння Київ - 17), 42 просяні ступи та 21 сукновальню, декілька шинків. Ремісники і торгові люди становили 65% всього населення. Більше на той час в Україні було ремісників тільки в Переяславі - 73 %. Найбільш поширеними були професії шевців, кравців, перепечайників, рибалок, ковалів, ткачів, гончарів, бондарів, шаповалів, кушнірів, різблярів. Були також музиканти, золотарі та інші. Населення міста в ті часи становило 3,5 тис. чоловік.
Як правило, ремісники окремих професій жили поруч. Так виникли Бондарівська (нині вул. Шевченка), Різницька (Ю. Збанацького), Рибальська ( Ф. Кона) та інші.
Майже всі вони об’єднувалися в цехи. Кожен цех мав свій статут, прапор і печатку. В середині XVII ст. їх нараховувалось 12. Острянин користувались середньовічним європейським правом самоврядування (Магдебурзьким) до 1831 року, коли воно було повністю ліквідоване у всіх містах, а їх на Лівобережжі було всього 11, з них Новгород-Сіверський і Полтава одержали магдебургію останніми з рук гетьмана Кирила Розумовського. На протязі двохсот років це право відігравало велике значення в житті міста та навколишніх сіл.
І. Садиков, краєзнавець.
Остер місто на Десні та Остерці.
( історично- культурологічний нарис )
Остер / в часи Київської Русі « Град на Вострі», « Град на Вострі», « Остерський
Городець» «Юріїв град»/ - місто районногопідпорядкування Чернігівської області.
Знаходиться в південно-західній частині області на річках Десна / притока Дніпра/ та Остерка / притока Десни/. Географічні координати 51 градус 56 хвилин північної широти та
49 градусів 53 хвилини східної довготи. В 43 кілометрах від залізничної станції Бобровиця
та 75 кілометрах від столиці міста Києва і 72 кілометрах від обласного центра Чернігова.
Місто охоплює територію 76 кілометрів квадратних. Площа лісів складає – 469 га, площа озер 271,7 га. Місто з усіх сторін точено річками Десна та Остер. Річка Десна судноплавна з шириною русла 100-120 м. Населення складає 7 тис.200 жителів - за переписом 2001 року.
З 1803 року Остер був повітовим містом і до нього входили Броварський, Дарницький, Деснянський та частково Вишгородський та Бориспільський райони. З 1962 року місто районного підпорядкування.
Поблизу міста виявлені знахідки періоду неоліту (4000 тис років до народження Христа), пізньотрипільської культури (стоянка урочище «Узвіз» село Євминка), поодинокі знахідки епохи бронзи (комарівської та тшинецької культур), знахідки черніхівської культури та культури волинцівського типу ,яка є попередниця заселення краю ранньослов’янськими племенами .
Перша літописна згадка про м. Остер міститься в Іпатіївському літописі відноситься до 1098 року , який говорить « Того же лета заложи Володимир Мономах городок на Встрі». Хоча слушна думка про те , що поселення слов’ян за легендою існувало раніше, як форпост на річці Вострі та центр збору полюддя в краї. А перше укріплення збудовано, ще за часів князя Володимира Великого, а можливо і за часів князя Олега, бо ця місцевість мала важливе стратегічне значення. Саме в ті часи на Русі з’явився вислів « Держи спис стрілу на Вістрі, пропустиш ворога під Остром, буде ж мати січу під Києвом». Князь Володимир Мономах збудував церкву Архістратига Михайла ( поч. 12 століття , переяслівський тип архітектурного будівництва.) Архістратиг Михайло був покровителем Києва і став покровителем « Городця на Вострі». В 1998 році місто урочисто відзначило своє 900 річчя.
Місто Остер розташований був на перехресті важливих торгівельних шляхів з північних князівств до Візантії та великокняжої столиці Києва також місцевого шляху по Вострі до Унененжа ( Ніжина). Це сприяло швидкій забудові міста, але принесло і великі випробування. В часи Київської Русі містом володіли князі : Всеволод Давидович, Юрій Володимирович (Довгорукий), Всеволод Ольгович, Гліб Юрієвич,Володимир Мстиславич, Ростислав Юрійович, Всеволод Юрієвич. Найбільше до розбудови міста долучився Володимир Мономах та Юрій Володимирович (Довгорукий) які,щоб здобути прихильність прикрасили храм Архістратига Михайла фресками « Оранта Остерська» « Причастя євхаристії» ( копія зберігається в Софії Києвскій»), « Святих Михайла та Гавріїла». Залишки храму з ледь вцілілим розписом збереглися до нашого часу, і є однією з семи цінних пам’яток Лівобережної України , які збереглися до нашого часу. За Лаврентіівським літописом є відомості, що в « Городці на Встрі » в 1141 році помер князь Всеволод Ольгович (місце поховання невідомо). В часи київської держави місто було декілька разів поруйновано під час князівських міжусобиць. Останнє руйнування зазнало під час татарської навали ханів Менгу та Батия 1239-1240 років. В топоніміці міста залишились назви « Старе місто» , «городище», « Старогородська слобода».
В другій половині ХІУ ст.. місто Остер потрапив під владу Великого князівства Литовського. Князь Володимир Ольгердович став роздавати поруйновані городи в ленне володіння. Землі та місто Остер отримав князь Юрій Половець- Рожиновський. Який поблизу с. Рожнів створив волость, на думку істориків Рожиновське удільне князівство. В 1393 році князь Вітовт віддає Остер своєму прибічнику князю Дмитру Сокирі. Згодом частина земель навколо міста Остер віддається Києво – Печерському , Михайлівському та Софіївському монастирям. А м. Остер належав княгині Трабській дочці князя Сокири. На думку історика М. Олександровича Остерщина заселялась вихідцями з південної Білорусі, міст Любича, Володимира та Суздаля, та кращими мужами Києва. Заселення краю відбувалось повільно оскільки край зазнавав спустошливих татарських навал 1283,1469,1491,1499 років. В 1538 році литовський віленський воєвода Ольбрахт Гаштольд збудував в Острі замок поблизу старогородськог городища, але оскільки русло Десни змінювалося, а Остерка ставала менш судноплавною з часом замок був перенесений в місцевість «Попівка», яка стає адміністративним та релігійним центром південної Чернігівщини. Після Люблінської унії 1569 року та утворення Речі Посполитої свій вплив на місто мали польський король та уряд. На початку ХУІІ століття Остер відігравав провідну роль в житті Чернігівщини . Бреську унію 1596 року єпископ І. Борковський написав, що він є «Єпіскоп Чернігівський та Острянський». Збереглись відомості про фундаторку багатьох храмів в краї Марфу Попівську з Остра. Також на думку вчених в Острі та околицях було збудовано 4 кам’яних уніатських храми. До управління та розбудови міста долучились Лаврін Ратомський, Константин Ратомський, Петро Корсак, Степан Аксак.
В 20 –х роках ХУІІ століття маємо відомості, що в місті самовільно поселилось 40 козаків , які відмовлялися нести повинності. Четверо острян згадуються в першому козацькому реєстрі, ще під час реформи Стефана Баторія. Остерські бояри та міщани підтримали повстання Мурка та Носка, Павлюка. З м.Остра походить рід славного козацького ватажка , який в 1638 році став гетьманом і підняв найбільше до визвольної війни 1648-1657 р . повстання - Якова (Стефана/ Острянина / Острянині). Приниження зазнавали боярські та міщанські родини ,тому представники шляхетських родин Остряниці, Біликів, Гришків,Шумейко, Носачів, Яненків стали учасниками як селянсько-козацьких повстань, так і Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
У першій половині ХУІІ ст.. місто Остер був центром Остерського староства, значним торговим ремісничим , культурним осередком. Під час Визвольної війни 1648-1657 років, місто не зазнавало значних спустошень. В місті був сформований Остерський полк на думку професора В. Сергійчука , але в 1649 році він був приєднаний до Переяславського полку, і той став називатися Переяслісько-Острянський, а його полковник Тимофій Носач був призначений на полковництво в Прилуки.
З 1657 року Остер сотенне містечко Переяславського, пізніше в ХУІІІ століттІ Київського полку. В 1663-1664 роках м.Остер витримав осаду польських військ на чолі з королем Яном КазимиромІІІ. За надану допомогу під час облоги , король Ян Казимир ІІІ надав місту привілей на Магдебургське право , хоча , деякими його положеннями користувалися, ще з 20 – х років ХУІІ століття. Остер отримав право мати свій магістрат та власний герб. На гербі зображено в зеленому полі міську браму з трьома вежами, та золотим хрестом. Герб своїм виглядом нагадує тризуб – малий герб України. Герб затверджений 4 червня 1782 року , коли Остер став заштатним містом Київського намісництва. Останній вигляд герба розробив відомий геральдист Б. Кене в 1865 році. Про ті далекі події нагадують тільки старогородські козацькі оборонні вали ХУІІ століття.
З появою місцевого самоврядування місто стає важливим господарським та промисловим центром. В ньому проходить 4 ярмарки на рік , розвивається цехове виробництво - цехи різників по дереву та плетінні неводів та сіток були відомі всій Гетьманщині. В Острі розвивається : кравецтво, чоботарство, бондарство, ковальство, ткацтво, кушнірство, котлярство, гончарство, іконопис, винокурництво та інші ремесла. В місті міцно осідають єврейська, армянська, волощансько- молдавська громади.
З Остром пов’язані козацько - старшинські родини Гетьманщини Солонин, Дворецьких, Закревських, Забіл, Шрамченків , Макієвських, Гришків, , Лазаревичів, Сомків, Борщевських, Рклицьких,Туманських, Смоловиків, Слухаєвських, Дроб’язок, Вихідці з остерського боярства стали гетьманами України Яків Острянин , Гришко Іванович. Козацькою старшиною лівобережних полків були Іскри (нащадки Якова Острянина), Білики, Солонини, Макієвські Яненеки-Хмельницькі, Шумейки , Гришки та інші. Нащадки славних полковників та сотників , значкових та військових товаришів повернулися в рідне місто після ліквідації козацько - старшинського стану 1782 -1784 роках.
На початку ХІХ століття Остер стає повітовим містечком Чернігівської губернії. По Десні повз нього проходило до 1000 барж та байдаків кожного року, тому він не втрачає торгівельно-промислового значення. В 1815 році в місті відкрито Остерське вище Олександрівське училище та парафіяльне училище в 1839 році. Після введення межі осілості для евреїв Російської імперії утворюється потужна єврейська громада серед якої було багато купців та ремісників. Вони в північно- західній частині міста розбудовують свій кагал,будують синагогу яка збереглась до нашого часу. На початок ХХ століття евреїв в місті Остер проживало до 1000 чоловік, а серед ремісників та купців вони складали більше 50 відсотків. В 1941-1943 роках під час німецько-фашиської окупації розстріляний 251 представник цієї громади та 50 загинуло на фронті.Фактично під час війни знищено общину в місті. Тому в музеї – інституті « Яд Ва Шем» (Ізраіль) місто Остер занесено до переліку міст, де знищена єврейська громада. З пам’яток єврейської культури в місті залишились тільки приміщення синагоги (тепер будинок творчості), єврейське кладовища, декілька постоялих дворів, та будинки єврейських купців.
В другій половині ХУІІІ та першій половині ХІХ століть Остер обростає примістями. Які розбудовують вихідці з князівських та козацько-старшинських родин. Про це свідчать топонімічні назви «Друцьке» , «Перці», «Солониновщина», «Лазаревичі» , «Татровщина» , « Перещівка», «Жуковщина» , «Юськова гребля» , « Шидлова Гребля», «Любечанинів», «Ярмарковище» , «Безбородьків завод», «Старогородська слобода», «Шрамківщина», «Неводовщина», «Псіолів острів» та інші. В розбудові міста беруть участь князі Безбородьки, княгині Кудашова та Хованська, Микола та Митрофан Константиновичі, купці ІІ гільдії Ілля та Павло Цилюрики, єврейські родини Будніцьких , Левіних, Примакових, Фрейдіних, Чернявських, представники козацько – старшинських родин , що стали в ХІХ століття дворянами та купцями Солонин, Дворецьких, Забіл, Домонтовичів,Коровка-Вольських, Псіолів, Афендиків, Сорокам, Дроздовським, Роговським, Пенським , Половинкам , Бобруйкам, Хенцінський,Остапенкам, Янченкам, Куксам, Виноградським. Динилеям.
Архітектурне будівництво в місті Остер сягає часів Київської Русі . Цегельна церква архангела Михайла в м. Острі відома за літописним рядком під 1152 роком. Коли коаліція князів взяла міста літопис говорить «і божницю святого Михайла, вверх був деревом нарублений.». Невідомо які роботи проводив після князя Володимира Мономаха князь Юрій Володимирович (Довгорукий), але до наших часів храм дійшов під народною назвою «Юрієва божниця». До збереження залишків унікального храму долучилися багато вчених мистецтвознавців та громадських діячів М. Каргер, В. Богусевич, М. Макаренко,П.Рапопорт, М. Константинович, С. Прахов, М. Біляшівський, В. Антонович, княгиня О. Половцева, П. Добровольський, є, благочинний П. Рклицький, В. Шульц, інженер П. Покришкін, професори Д. Айналов, В. Зумер та Ю. Асеев. «Юрієвій божниці», або як її зовуть «старогородська божниці» присвячено декілька монографій та десятки наукових статей.
В кінці ХУІІІ століття в місті було п’ять храмів Воскресіння Христово, Успіня Богоматері, Здвиження, Петра та Павла, Миколи Чудотворця. Серед громадських споруд сотенна канцелярія та магістрат. Збереглися відомості, про закладення деревяної Воскресенської церкви в 1790 році і перебудова її в 1845 році, в якій збереглась ікона Святої Варвари написана на думку мистецтвознавців іконописцем Василем Левченком та його дружиною Варварою. В час войовничого атеїзму в місті Остер були знищені церква Івана Предтечі (1746 року.), Михайлівський собор збудований в 1814 році , на честь перемоги в війні з Наполеоном, а перебудована в 1859 році. Успенська церква 1853 року, що була усипальницею роду Солонин (похований генерал – лейтенант В. Солонина) .Та Троїцька церква 1897р , що була збудована поблизу «Юрієвої божниці» і була з цього року резиденцією благочинного Павла Рклицького нащадка знаменитого роду. З містом Остром пов’язане життя повних кавалерів Георгіївського хреста І. Махлая та В. Погуляя. Над Остром здійснив в 1910 році свій переліт відомий льотчик М.Нестеров.
Напередодні національно-визвольних змагань населення міста складало 6860 жителів. В роки революцій та жовтневого перевороту точилася боротьба між різними соціальними групами. Активну участь в цих подіях взяли участь остряни А. Розанов, В. Птуха, О. Одинцов. В 1917 році Остерській раду очолив матрос В. Берило. З приходом більшовицької влади розпочалися репресії та поневіряння більшості заможних жителів міста. Активну управлінську роботу в місті проводив виходець з с. Виповзів М. Василенко в майбутньому міністр фінансів УРСР – репресований в 1938 році. За радянської влади була пожвавлена культурно-освітницька діяльність. З 1908 – року в місті діяв музей навчальних посібників, в 1924 році реформований в Остерський районний краєзнавчий музей - першим директором якого став відомий громадський діяч А. Розанов. З 1920 року за сприяння В. Оглобліна та родини Мезьків в місті були відкриті курси філіал РСУ/ Робітничо-селянського Університету, які в 1926 році стали Остерським педагогічним технікумом ім.. Леоніда Глібова. В кінці 30 років в поміщицькій садибі Шрамченків серед яких були флотоводці відкрито санаторій ВМФ СРСР. В роки войовничого атеїзму репресовані були священнослужителі міста Ілля Корейша, Борис Квасницький, Борис Гнатюк. Також державні службовці М. Колежук, Я. Петрикей, Г. Щегловська, З. Рикова, Б.Гуминський, викладач Київського університету Анатолій Розанов, письменник Василь Нагорський (Нефелін).
В голодомору 1932-1933 років населення самого міста постраждаломало, але околиці міста с.Татаровщина, с. Старогородка, с.Юськова Гребля, с. Жуківщина, хутори Перці та Друцьке постраждали більше - до 250 –ти жителів міста та околиць. Всього від репресій та голодомору 30-х років постраждало в місті до 400 чоловік і після війни склад жителів міста був фактично на 50 відсотків новий .
В роки війни в 1941році поблизу міста біля с. Любечанинів розмістився авіаційний полк яким командував відомий льотчик один з перших Героїв Радянського Союзу. І. Красноюрченко. В обороні міста відзначився загін самооборони на чолі з начальником міліції М. Зверевим , майор В. Добжинський та моряки сторожового корабля « Пушкін» - кияни Іван Шафранський та Петро Лісовський. В обороні міста загинуло128 воїнів радянської армії. Під час окупації в місті працювали підприємств , була відкрита гімназія та дитячий садок в особливо принизливому становищі були єврейські та циганські діти. Остерську гімназію в роки окупації очолював відомий український етнограф С.Килимник. В Русі Опору відзначились Т.Гончар, Є. Пономар,С. Реутов, Ю. Циба, Г. Адаменко С. Мезько, М. Грабовський, сім’ї Валюшкевичів та Мольченків , Василюк . В місті та його околицях бойові операції проводила розвідувально-диверсійна група під командуванням Кузьми Гнідаша, партизанські загони під керівництвом Ю. Збанацького, С. Науменко, П. Леонтьева. Героїчно боролися з фашизмом в роки війни остряни, троє з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу це : А. Овчаров, В. Колесник, Д. Коваль. острянин П. Пекур нагороджений трічі «Орденом Слави» всіх трьох ступенів ( похований в м. Остер).
В визволенні міста брали участь 24 – та гвардійська механізована бригада з 1031 стрілецьким полком - командир полковник І. Новиков. Та частини 280 – ї стрілецької дивізії - першим в місто вступив 1035 –й стрілецький полк під командуванням Г. Клименко. Важливе значення відіграв понтонний батальйон яким командував підполковник Г. Скляр. Під час визволення Києва гинули сотні тисяч воїнів, тож вісім героїв Радянського Союзу поховані в центральному парку міста це : М.Білоножко, Я. Біренбойм, М. Винокуров, Д.Воробйов,М. Лісовий, А. Петров, І. Посадський, О. Рибалко. Поблизу с. Любечанинів карателі зондеркоманди 4-а розстріляли 331 мирного жителя міста . 121 воїн радянської армії похований в передмісті Старогородка, 129 воїнів поховано біля Остерської лікарні, 60 біля « Будинок відпочинку», 7 воїнів поховано біля Воскресенської церкви.
Після війни Остер стає промислово - туристичним районним центром Чернігівської області . З 1962 року місто районного підпорядкування Козелецького району. В післявоєнну відбудову та розвиток міста значний внесок зробили С. Грищенко .Ю, Грищенко Н. Балдук С. Біда І. Француз, В. Якимович, Г. Пильченко, . та лікарські родини Пташевських, Павлових,Співаків Дзенгілевських та багато інших не менш заслужених острян.
14.08.2008 р.
Петро Лавренчук. історик, краєзнавець.
ttp://oster-city.com.ua/cityhistory.html
Поселення козацьких старшин роду Макієвських в м. Острі
Герб Роду з печатки Костя Мокієвського ( Макієвського)- полковника Київського
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181496
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2010
автор: Макієвська Наталія Є.