Просинаюсь... Не хочу відкривати очі, і кажу сама собі: ще п'ять хвилин... П'ять... Десять... П'ятнадцять... Чому людині завжди потрібно: ще п'ять хвилин, щоб виспатись? Не хочу відкривати очі, але сонце, що лагідно цілує мої повіки, примушує їх відкрити... Відкриваю... Якесь дивне відчуття у грудях... Не можу зрозуміти, що зі мною... Може то від того, що весна прийшла?.. Ні, це щось інше... І тут згадую вчорашній вечір... Хіба це був не сон?.. Ні - це було на яву... Вчора - я віддала тобі частинку свого серця... Вчора я зрозуміла, як сильно я тебе Люблю... І тепер, саме це почуття примушує мене жити... Жити і відкривати очі кожного ранку... Я Люблю тебе... І ніхто не в силі це змінити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181316
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.04.2010
автор: Марамі