Частина 20. Коррида.

День  за  днем  злiтає  швидко.  Мiсяцi  минають,  
А  в  свiдомостi  домашнi  картини  спливають
I  стискає  серце  сумом  не  лиш  за  родину,  
А  й  за  лишену  у  стайнi  свою  худобину.  

Хоч  в  достатках,  прямо  скажем,  не  розкошували,  
Але  "дзя́дами"  не  були  -  хлiб  i  масло  мали.  
Ремигала  в  стайнi  живнiсть  рiзної  породи  -
То  й  не  дивно,  що  нас  з  кумом  тягне  до  природи.  

Тож,  коли  настали  свята,  почалась  коррида
Ми  рiшили  в  один  голос  -  безумовно  пiдем!  
Як  беруть,  хоч  збоку  глянем,  бугая  за  роги  -
В  них  поставили  цю  справу  на  широку  ногу:  

По  країнi  дiють  школи  -  "ремеслу"  навчають;  
Спецiальнi  стадiони  глядачiв  збирають;  
Випасають  круторогих  по  десять  центнерiв,  
Щоб  забавити  i  бiдних,  i  мiлiонерiв.  

I  коли  "орли"  мiсцевi  цих  бичкiв  ганяють,  
То  iнакше,  нiж  "спектаклем"  це  не  називають.  
Одним  словом,  ми  квиточки  iз  кумом  придбали,  
Як  належить,  на  трибунi  мiсця  позаймали,  

А  коли  вже  було  нiде  яблуку  упасти
На  всю  силу  загудiли  фанфари  горластi,  
Духовий  оркестр  повiтрям  тряхнув  над  юрбою,  
На  арену  бик  ввiрвався,  готовий  до  бою.  

Слiд  за  ним  на  конях  хлопцi  i  навiть  дiвчата
Почали  на  худобину  бiдну  наступати.  
Вже  вiд  захвату  трибуна  i  реве,  i  стогне,  
Аж  тут  вискочив  хлопчина  в  вишитих  кальсонах  

Та  й  давай  плащем  червоним  перед  ним  махати.  
А  бугай  не  розгубився  i  -  наздоганяти.  
Якби  був  паркан  високий  не  став  на  дорозi,  
Зачепив  би  того  хлопця  за  штани  на  розi.  

-  I  чого  це  бик  зiрвався?  -  В  мене  кум  питає,  -
Ще  й  розлютився,  аж  пiна  з  рота  виступає!  
-  А  ти  сам  подумай,  куме,  як  реагувати,  
Коли  прапором  червоним  пiд  носом  махати!  

...Менше  з  тим.  Пiсля  вистави,  для  найбiльш  завзятих
Тут  заведено  мiж  люди  бикiв  випускати.  
Є,  звичайно,  огорожа,  щоб  не  повтiкали,  
Та  до  ранку  тут  вiдводять  душу  унiкали.  

Хлопчаки  i  лiтнi  люди  дрочать  худобину,  
I  собi  натомiсть  мають  вприск  адреналiну.  
Показати  щоб  вiдвагу,  за  хвоста  хапають
Iз  надiєю  -  дiвчата  їх  спостерiгають.  

Кум  мiй  також  захопився:  -  Я  що,  не  зумiю?  
Iз  худобою  з  дитинства  обходитись  вмiю!  
Для  смiливостi  у  кнайпi  по  сто  "накотили",
I  полiз  мiй  кум  в  обору  помiряти  сили.  

Кiлька  раз  устиг  пiд  носом  у  бика  пробiгти,  
Аж  замiтив  той,  що  в  кума  майка  вiд  "Бенфiки  ".
...Стометрiвку  вiн  подужав  -  куля  б  не  дiгнала  -
I  дiстав  би,  та  тварина  з  розгону  упала.  

-  Ти  -  герой,  -  я  куму  кажу,  -  а  ще  прибiднявся!  
Я  би  був  на  твому  мiсцi  в  штани  обвалявся.  
-  Тiльки  вдома  не  розказуй,  -  криво  посмiхнувся,  -
Як  ти  думаєш,  на  чому  той  бик  послизнувся?..  

 
------------
Дзяди,  дзяд  (з  польської)  -  дiди,  дiд.  Вживається  з  негативним  пiдтекстом,  як  обiрванець,  злидень,  що  не  бажає  краще  жити  (в  українськiй  -  "дiд  з  торбою").    

Бенфiка  -  Benfika  -  спортивний  футбольний  клуб  Португалiї,  основним  кольором  форми  якого  є  червоний.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181097
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.04.2010
автор: Salvador