До самих глибин у моїй душі
Холодним дощем сірієш.
Як можна забути про те, як ти
Зігріть і схолонуть вмієш…
Бездумно і вперто ти звикла так
Дивитися нагло ввічі,
Щоб врізатись, влитися в кров, а я
Забуду тебе навічно!
Я знаю твій страх і твоє ім’я!
Повір же, я просто знаю!
Людино, палка жорстокість твоя
Любов мою не згинає!
Ти скажеш: любов до чого? А я…
Я маю причин багато
Сказати, що бита душа моя
Відродиться після страти!
Ти лий мені в серце свої дощі,
Дивися у очі нагло!
Ти знаєш, я хочу відкрить тобі,
Що злість твоя безпорадна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180842
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.03.2010
автор: Власенко Марія