Я туманом нічним розстелився,
та й обняв Дніпр милий,старий,
очеретом на зорі дивився,
та й не знав,що я вже не живий.
Не живий,не веселий,не любий,
й не бринять вже у серці слова,
хто ж пригорне мене й приголубить,
хто ж останніх пісень заспіва.
Мабуть трави мені для спочинку,
та земля,щоб укритися міг,
я засну в теплу цю вечоринку,
після довгих життєвих доріг.
І залишу тепло мого серця,
край пшениці в квітках польових,
по степах у маленьких озерцях,
та в вітрах у краях дорогих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180615
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2010
автор: Solovey