Здавалось місто, наче люди,
Але чомусь трясуться губи.
І наче рідна Україна,
А не далекая чужина.
Але життя зовсім тут інше.
В душі ні спокію, ні тиші...
Все заглушили хвилі моря:
І радості, і плачі горі.
І дивно якось тут кохають:
Не серцем, потім утікають.
Померло в місті слово дружба,
І співчуття, лишилось "нужно".
Я вже не знаю, чий були тут
Слова з таким красивим ликом.
Вбивають нашу рідну мову,
Що серце звеселить любому.
Та хай собі усе це буде.
Та лише тут, нехай не всюде.
Хай же не нищить тільки душі,
Що ще живі, що ще на суші!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180422
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2010
автор: Ая