ЛЕБІДЬ, РАК І ЩУКА
Якось лебідь, рак і щука
В місто їхати зібрались,
Наладнали воза хутко
Й разом в нього повпрягались.
Лебідь прямо в небо рветься,
Рак прямує на узлісся,
Щука в річку так і преться,
Ну, а віз не рушить з місця.
Як вони не пріли-пнулись,
З ранку в ніч і день по днині,
Але з місця не зіпхнулись –
Віз стоїть стовпом і нині.
І повік йому стояти,
Мов примарою у світі,
Поки в нього йдуть впрягатись
Різні вишкребки неситі.
Як дістало все це кодло:
Знахабніле і бидляче –
Кожне сране одоробло,
Як захоче так і скаче.
Кожне кляте потороччя
У свій бік підводу тягне,
В гурті йти вперед не хоче –
Зиску свого тільки прагне.
Вже тварюки і забули,
Нащо в воза запрягались,
Що складали і тягнули –
І куди везти збирались.
Віз ніколи не діждеться
Шляхом битим мандрувати,
Як за віжки не візьметься,
Той, хто має керувати.
Кине в юшку рибу й рака,
А на рожен птаху в тісті,
Запряже у віз коняку –
І помчить галопом в місто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180292
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.03.2010
автор: Гнат Голка