"Прийду увечері додому, зніму крила...
Вже налітався! досить висоти!
У небі страшно і не зрозуміло...
Та я лечу, бо всі кричать: "лети!"
А вранці знову, взявши себе в руки,
Я повернусь туди, де все окей,
Одноманітне щастя - вічна мука,
Дике різномаїття - для людей.
Нехай мол вчаться! бо всёго не знають,
Не знаю й я, та крила на спині...", -
так, в голос міркував шалений ангел,
доки літали разом увісні....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180215
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.03.2010
автор: Respect