Подих вітру,
шелест гостроверхої трави.
Ніжний дотик,
і твоє волосся на мені.
Чую запах,
і немов вже у раю.
І тремтіння,
я себе не впізнаю.
Наче й страшно -
я не знаю що роблю.
І не треба,
головне, що я люблю.
Дві людини однією стали,
Дві людини долю зв'язали,
Дві вітки назавжди сплелися,
освітить їх сонце, зігріє їх листя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180127
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.03.2010
автор: Stуkiт