Я вклоняюсь тобі до землі
І за ніжність твою й за надію,
За недоспані ночі твої,
За терпіння твоє і за мрію.
Я вклоняюся знов до землі
І за радість твою, і за муку.
Пам"ять вклониться, мамо, тобі,
Бо живеш ти в мені і в онуках.
А вони пронесуть крізь літа
Твого синього погляду смуток,
Ніжність посмішки, болі життя
І усе, що не можна забути.
Я вклоняюсь тобі до землі -
Хіба ж можна сказати словами
Те, що я не сказала тоді,
Коли ніч ти жила вже останню.
Лиш тобі зрозумілі слова
Мертві губи про щось шепотіли.
Усміхнулась і в вічність пішла,
Ніби все перекреслить хотіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179671
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.03.2010
автор: Радченко