Стою я на небосхилі, під зорепадом,
Ловлячи їх останній блиск, поглядом,
Вбираючи, очами, потоки хвиль,
Згасаючу енергію, життєдайних сил.
З останнім подихом, згорають ті зірки ,
Падаючи, у прірву вічності життя,
Щоб знову, через віків тисячоліття,
Загорітися новими зірками вночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179534
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.03.2010
автор: Макієвська Наталія Є.