Не говори що відшуміла вже весна
І розгубили цвіт ми над полями
Залишилася в серці згадка лиш одна
Та роки що весь час прожили з нами
Весною я хотів ступити на траву
Яка ласкала нас колись з тобою
І подумав що зараз букет я нарву
Та порізався лиш весь осокою
Хотів би райських яблук я тобі нарвать
Та тільки залишилися кислиці
Хотів тебе липовим медом пригощать
Щоб запивала водою з криниці
Не боялись з тобою ніколи дощу
Та і грози вже нас не залякали
Шепотіли все губи зради не прощу
Від щастя небеса сльозу пускали
Пролітали роки в нас не було розлук
Відносини в побут ми свій ховали
Поступово натягувався тугий лук
Уже несила нам його стримати
Вже поряд зазвучав убивчий стріли звук
Впивається у тіло грізний посвист
Не винесли з тобою ран душевних мук
Не зупинили руйнівний той постріл
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179458
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.03.2010
автор: Гурман