Падає листя обпалене
Подихом ранньої осені.
Осінь заквітчана мальвами
Ходить пустими покосами.
Ходить шукає загублене
Щастя поміж павутиннями.
Випите, а не пригублене,
Жаль, що таке швидкоплиннеє.
Жаль, що кохання не вернеться:
Дні промайнули мов марево.
Вітер так болісно сердиться,
Гасить вечірніє зарево.
Саме отак і складається:
Осінь нам сни розмальовує.
Серце розлукою мається,
Осінь серця зачаровує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179441
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.03.2010
автор: Радченко