Безнадійно сподіватись треба,
Жити без надії на землі.
Боже, всю печаль несу до тебе,
"Жити хочу, думи геть сумні!"
А життя вирує і клекоче,
І біжить, як річечка шумна.
Люди, Настя жити хоче,
А їй доля випала важка.
Байдуже цим людям до Настусі,
Бо у них є клопоти свої
Нудно і тужливо без матусі,
Важкий тягар на душу ліг її
Сумно гляне у вікно дитина,
Люди, як мурашки, всі спішать.
Накінець прийшла лиха година
Ой, як сильно ніженьки болять.
Вже забула дитячі забави,
Десь далеко палкі почуття,
Тільки мати ридає нестримно,
Бо до ліжка прикуте дитя
Пахне ліками скромна палата,
Тут проходять найкращі літа,
А душа на печаль так багата -
Безнадійно минає життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179438
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.03.2010
автор: Лореляй