Прострація така безкомпромісна

У  голові  на  місці  мозку  гематома
Та  ти  не  бійся,  рідна,  -  просто  втома
А  може  затягнулась  кома,
З  народження  дарована  батьками?
Повільно  вистигаючи  думками,  
Ти  заблукала  між  нереальними  світами
Не  допоможуть  фотоплівки  біло-чорні
Не  відкачають  більш  коханого  долоні
Не  будеш  більше  вить  на  повню
Вже  задзеркалля  опускається  на  тебе,
Ти  не  кричи,  не  плач,  бо  так  і  треба  –  
Прокинутись  одного  дня  в  порозі  неба

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179293
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.03.2010
автор: neverknowsbest