Я бачила ангела: крила – брудна вата, решта – темна тінь
Я зовсім розучилась спати, та й жити стало зовсім лінь.
Claire de Lune на простирадлах і крізь жалюзі сміється
Місяць, що з моїх обіймів на долоні тихо ллється
Кожне па в химерних танцях, кожен зойк посеред ночі
Не зникай кудись уранці… я ж боюсь відкрити очі
Всім своїм побитим тілом мовчки падала в безодню,
І не вміла я в молитву звести руки ці холодні
Я не чула свисту вітру, та й тепер не хочу чути
Замалюю чорним душу, місяць має це відчути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179290
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.03.2010
автор: neverknowsbest