Ідоли поклоніння скинули маски
Відчуваю в собі пустоту та поразку
Забуваю про тіло, божевільні бажання
Цілу ніч п’ю я кров, помутніли страждання
Слово їсть, розриває, пече наче смерть –
Поцілунок морозний. Загубила всю розкіш,
Мій годинник порожній… без піску
Лише часу краплини в собі відчуваю…
Несу на віях твої очі холодні.
Я не знаю де дітись і себе розриваю
Я забула про тіло… де я є?… я втрачаю
Свої сни безнадійні, свої битви, поразки
Я померла колись, та, нажаль, не відразу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179249
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.03.2010
автор: neverknowsbest