Висохли придумані ілюзіями океани.
Тепер ми зализуємо свої смертельні рани.
Живем по той бік кольорового екрану.
Мій перший досвід життєвого сенкану.
Вирішальний стрибок вниз гловою на клавіатуру
розбиває спільного імені буквенну структуру.
Непомітно піду,ошукавши твій шантаж.
Моя тінь втілиться в щоденний епатаж.
Зітру своє пом'яте обличчя із віконного скла.
Ти закохався в дотик мого дощового зла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179048
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.03.2010
автор: Fobia