Людиною важко бути:
чужий вміти біль відчути,
комусь десь поспівчувати,
погане в собі здолати...
Ми довго терпим знущання,
не втративши сподівання,
та іскру плекаєм віри
у тих, хто не знає міри.
Все ждемо, що в них проснуться
оті почуття, що звуться
людськими. Що совість стане
повітрям. Бо геть зів"яне,
зів"яне життя та квітка,
яка розцвіта не влітку -
вона розпуститись має
ще в юності, бо сплекає
пізніше вже справжнє горе...
Коли упірнете в море
стосунків людських, широких -
наштовхаєте там боки!!!
Одне пам"ятайте, прошу:
шукайте в собі хороше,
його роздавайте людям -
тоді всі щасливі будем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178801
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.03.2010
автор: Щаслива мить