…

Переживання  загартовують  єство,
Та  нівеляції  від  цього  не  уникнуть  -  
Чуття  дуріють,  бачачи  його.
Я  відчуваю  -  треба  трохи  звикнуть.

Бо  я  забула,  що  його  робить,  
Коли  думки  не  можуть  стати  словом.
Мовчанню  це  надсилу  боронить  -
Ховати  правду  я  не  зможу  знову.

Чом  я  не  можу  серцем  керувать?
Чому  не  можу?  -  Це  ж  всього  лиш  м`язи.
Воно  болить,  не  в  силах  забувать.
Він    -  моя  гра,  я  -    його  вірний  блазень.

Думки  у  хаосі  блукають  навмання,
Та  хіть  знайде  їм  необхідний  вияв  -  
Чекання,зустрічі,  двозначні  послання.
Та  чи  у  це  він,  порпаючись,  вірив?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178770
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.03.2010
автор: Царівна