…

Так  просто  сидіти,  сидіти  і  просто  мовчати.
 Вологе  повітря  вдихать  замість  плетива  слів
 І  струмінь  холодний,  що  ладен  тебе  обійняти  –
 Уникати.  Як  сніг  навесні.

   Все  раптом  застигло.  Лиш  очі  твої  сіро  –  жваві
В’їдались  питанням,  пекли  полудневим  вогнем.
Та  тиша  мовчала.  Ледь  стримались  гвинтики  ржаві.
 Bravi  !  Змогла!  Поборола  себе!    

І  раптом  за  мить  стало  все  не  сумним  і  не  смішним.
Мені  стало  байдуже,  нудно,  хотілося  дій.
«Та  Боже  ж  мій!  ..усім..!  Жалюгідний,  невтішний!»
Я  встала  й  пішла.  За  спиною  почулося:  «Стій!».
 Не  смій..!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178769
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.03.2010
автор: Царівна